До Міжнародного дня рідної мови, вихованка Центру дитячої та юнацької творчості, підготувала статтю

Протягом багатьох століть українську мову притискали, і найбільше це робили росіяни. Зважаючи на те, що відбулося повномасштабне вторгнення, більшість українців свідомо відмовляється від всього російського. Тому 19 червня Верховна рада України ухвалила закон про заборону публічного виконання фонограм авторів і виконавців – громадян країни агресора, збільшивши цим частку української мови на радіо та телебаченні. На жаль, дехто досі вважає, що російська мова – їх рідна і відстоює її у всіх сферах життя. Українці, які все життя розмовляли російською, зараз починають переходити на солов’їну. Звичайно, це дуже важко, та що не зробиш, аби не відмежуватися від скаженого сусіда. Вихованка гуртка «Я – журналіст» вирішила дослідити думку містян щодо російськомовної музики та її заборони.

До повномасштабного вторгнення багато співвітчизників споживали московитську музику, у нас часто проходили концерти тих співаків, діти і підлітки вважали цю мову близькою і наспівували тексти. Зараз більшість громадян нашої держави свідомо відмовилися від кацапської музики, розуміючи, що постійною темою є заклик до агресії. Та, крім цього, не слід забувати, що мова несе в собі спосіб мислення тієї чи іншої держави. Дивлячись на те, які посили роблять москалі, стає бридко від однієї думки, що ці слова можуть виходити з рота деяких співвітчизників. І лібералізму в цьому питанні немає місця!

Тож ми поспілкувалися з директором Костопільського ліцею №1 – Людмили ЯРОШИК та дізналися, як вона ставиться до музики країни- агресора.

«Відверто скажу, як до частини російської економіки. Ви розумієте, що вона спрямована на знищення сімей, родин, дітей і самого існування української нації. Тому по-іншому з цим контентом не можна. Якісної української музики дуже багато, а якщо на відверто говорити про наш народ, то історично склалося, що українцям важко щось заборонити. Вважаю, що російську музику можна замінити – швидко і якісно. Це свідомий вибір кожного, ключовим фактором є те, що не можна вшановувати хвилиною мовчання полеглих, а в кінці дня прослуховувати російську музику».

Як і багато років тому, важливим залишається виховання патріотизму у молодого покоління. Адже сьогодні у лавах ЗСУ стоять хлопці і дівчата, які ще вчора були учнями костопільських шкіл. Патріотичне виховання – це той процес, який відбувається з народження, і сьогодні він продовжується з ще більшою наснагою і мотивацією. З любов’ю ставитися до України – то великий труд.

Поспілкувавшись з директором, ми зрозуміли, що у Костопільському ліцеї №1 прищеплюють любов до України та свого народу. Ліцей неодноразово влаштовував благодійні ярмарки на підтримку ЗСУ. На теренах закладу активно працює учнівське самоврядування, і часто проводиться «Музична мобілізація». Учні радо долучилися до челенджу – «Видалали зі свого плейлисту одну російськомовну пісню». Активна молодь сподівається, що вони продовжать і перетворять це на виклик місцевого рівня. Це надзвичайно корисний досвід, адже ми розуміємо, що нічого нав’язувати дітям сучасного поколінням не можна, ініціювати до роздумів – це єдине, чим можуть користуватися педагоги, батьки і наставники.

Після повномасштабного вторгнення Україна змінилася назавжди. Наталія ЮЩУК, вчитель української мови та літератури, поділилася з нами своїм баченням і думками про музику країни- агресора:

«До контенту терористичної держави ставлюся дуже просто, так сама як і до російської мови, так само як і до російської політики, і взагалі як до всього «руського міру» – однозначно негативно. Адже це все вороже для нас і не потрібне. У нашій державі є прекрасна музика, і ми маємо пишатися тим, що ми українці, що маємо свою мову і нарешті можемо нею вільно спілкуватися. Після повномасштабного вторгнення у ліцеї з’явилося чимало внутрішньо переміщених дітей, які приїхали до нас з територій, де йдуть бойові дії. Відверто кажучи, деякі з них не хочуть вчити українську. Після літа один хлопчик, в якого я викладаю, сказав, що забув українську. Адже всі канікули він читав і дивився мультики російською мовою. У таких випадках я роблю зауваження, та, на жаль, він не завжди реагує. Відверто кажучи, дуже приємно, що однокласники його виправляють. Дуже відрадно, що учні свідомі і, як не дивно, дитина на них реагує і старається справді говорити українською».

Враховуючи те, що наша держава довгий час знаходилася під величезним тиском російської культури, знівелювати її шкідливий вплив швидко не вийде.

Після повномасштабного вторгнення більшість українців намагається переходити на україномовний контент. Проте російська музика досі залишається проблемою, адже є й такі, які свідомо вибирають культуру країни-агресора. Зважаючи на це, вихованці гуртка журналістики провели опитування серед костопільчан. Більшість містян вважає, що відмова від музики терористів допоможе українізації нашого народу. Та були й такі, хто дотримувався позиції – якщо вже слухали, то немає сенсу припиняти.

Отже, майбутнє України в руках кожного з нас. Що для забезпечення державності слід зробити спершу, запитаєте ви?! Звичайно, рятувати нашу солов’їну, адже, як казала Ліна Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову». Щоб покращити світ навколо, спершу обов’язково починайте з себе. Видаліть зі свого плейлиста одну російськомовну пісню. Робіть це щотижня і побачите, як через пів року зміниться ваше життя. Будьте свідомими, адже ви представники нового покоління, яке по-справжньому буде розмовляти, вчити та любити українську мову.

Іванна ЯРМОЛЬЧУК,

вихованка гуртка «Я – журналіст»

КЗПО «Центр дитячої та юнацької творчості» КМР